ГОЛОДОМОР МОВОЮ ФАКТІВ
Складовими політики Голодомору були:Насильне вилучення всіх продовольчих припасів:
-липень 1932 р. – влада ухвалила завідома нереальні до виконання плани хлібозаготівль;
-серпень 1932 р. – прийнято т. зв. закон"про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;
-листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;
-грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.
Блокада мешканців окремих територій та всієї України:
-листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто –" чорних дощок”. Занесення на "чорні дошки” колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на "чорну дошку” було занесено до третини сіл України;
-січень 1932 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УРСР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними загонами для блокування виїзду селян"за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.
У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також вУкраїні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.
"Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей…” (Спільна заява делегації 65 держав-членів ООН 7 листопада 2003 р.).
Ми пережили Катастрофу, яка могла зупинити життя всього народу. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку минулого.